Перші сторінки
Камерна детективна повість про зниклий зошит, паперову зірку й людей, які надто довго відкладали правду. Читайте десять розділів послідовно: кожен наближає розгадку. Усі персонажі та події вигадані; збіги випадкові. Текст і переклади підготовлено з використанням штучного інтелекту.
Шафа номер сім
На верхньому поверсі Дому книги було так тихо, що Міра Левченко чула, як у сусідньому кабінеті вистигає чайник. За два дні тут відкривалася виставка останнього рукопису Орлова. Міра поправила на столі вказівник, відімкнула шафу номер сім і завмерла. Між двома картонними опорами лежала тільки лляна серветка. Синього зошита не було.
Учора о сьомій вечора вони з директоркою, Вірою Станіславівною, перелічили сторінки й підписали акт огляду. Сто двадцять шість сторінок, потертий корінець, маленький розрив біля нижньої скоби. Тепер замок був цілий, вікно зачинене, а на столі лежала паперова зірка. Міра її не торкнулася. Спочатку сфотографувала шафу, підлогу й двері.
Арсен Вєтров, реставратор, прибіг із нижнього поверху в рукавичках. «Може, його перенесли?» — запитав він. Директорка заперечно похитала головою. Зазвичай вона відповідала відразу й докладно; сьогодні замість відповіді поправила комір. На її столі вже тиждень стояла схожа зірка, що залишилася після заняття для школярів.
Від шафи тягнулася доріжка білого пилу. Вона ніби зникала під вентиляційною решіткою, але за щілиною завширшки у два пальці зошит не сховаєш. Міра присіла. Біля декоративної колони пил лежав півколом, наче підлогою провели маленькими дверцятами.
«До з'ясування тут ніхто не прибирає», — сказала вона. Віра дозволила їй звірити записи й камери разом з Арсеном. Відкласти відкриття виставки здавалося жахливим. Міра подумала, що ще гірше було б відкрити її з красивою порожнечею в центрі.
Це безкоштовний уривок. Повна PDF-книга містить усі розділи зі змісту.